Персонажі Ох, батько, матір, син, дідусь. Про Оха Ох― персонаж українських народних казок, хитрий володар лісового підземного царства, маленький зелений дідок із довгою бородою. Його можна викликати, якщо навмисно чи випадково промовити слово «Ох». Він чарівник, володіє вмінням перекидатися на що завгодно, а також може перетворювати на тварин і птахів своїх учнів. Короткий зміст Колись-то давно жив собі убогий чоловік з жінкою. Був у них син-одинак. Доріс він до двадцяти років, а до роботи не брався. Віддавали його на науку і до кравця, і до шевця, і до коваля. Та син через три дні утікав додому. Тоді батько вирішив повести його в інше царство, сподіваючись, що звідти не втече. Йшли вони через темний ліс. Батько втомився, сів на пеньок, важко охнув. З-під пенька вигулькнув маленький зморщений дідок із зеленою бородою. Розпитав, куди йдуть, і узяв ледачого хлопця до себе в науку за умови: якщо через рік батько впізнає сина, то забере його додому, а ні – той буде служити ще рік. Повів Ох наймита на той світ, під землю. Там була його зелена хата, і все там було зелене: і Охова жінка, і діти, і всі речі. Наказав Ох наймиту нарубати дров, а той пішов і ліг спати. Тоді Ох зв’язав парубка, поклав на дрова і спалив. Залишилася від нього одна вуглинка. Ох покропив її живою водою, наймит ожив і став менш ледачим. Так відбулося тричі, і з ледачого парубка постав моторний та гарний козак. Через рік прийшов батько за сином. А Ох насипав на подвір’ї просо, на яке збіглися півні, і запропонував чоловікові пізнати серед них свого сина. Батько повернувся додому ні з чим, бо не впізнав. На другий рік серед баранів у кошарі він теж не впізнав сина. На третій рік по дорозі до Оха батько зустрів білого чоловіка в білій одежі. Той підказав, що на цей раз його син в образі голуба буде серед інших голубів, але стоятиме од них трохи осторонь. Вгадав батько сина, і пішли вони додому щасливі. Та згодом батько почав бідкатися, що син за службу нічого не отримав. Тоді той перекинувся хортом, допоміг паничам на полюванні впіймати лисицю. Батько продав паничам хорта-сина, але без ретязя, як він наказав йому. І коли паничі знову пустили хорта за лисицею, той перекинувся парубком і повернувся до батька. Трохи згодом син перекинувся соколом, якого батько продав паничам, але без шапочки. Він знову перекинувся парубком і повернувся до батька. Батько радів, що родина за отримані гроші стала жити краще. А син спробував заробити втретє. На ярмарку перекинувся гарним конем, наказавши не віддавати покупцю його недоуздок. Тут підійшов сліпий на одне око циган, поторгувався, дав батькові шістсот рублів за коня і п'ять рублів за недоуздок. Батько і віддав його. А то не циган був, а Ох. Так син знову опинився у руках Оха-лісовика. Повів він коня до водопою, а той перекинувся окунем і поплив. Ох перекинувся щукою, доганяє. У той час на березі дочка царя шмаття прала. Окунь перекинувся гранатовим перснем у золотій оправі. Царівна побачила його й підняла. Хвалиться дома знахідкою. Тут приходить купець-Ох, питається про перстень. А вона кинула його на землю зі словами: «Коли так, то щоб ні тобі, ні мені!» Перстень розсипався пшоном. Ох перекинувся півнем, склював усе пшоно і вилетів у вікно. Але одна пшонина закотилася царівні під ноги. З неї перекинувся гарний парубок. Побачила його царівна і закохалась. А далі і весілля справили, на яке скликали увесь мир.
